Нашу подорож до зони відчуження, на мій погляд, слід починати з далекого 1986 року, та згадки про державу, що не існує — Радянський Союз…

Сьогодні молоді люди що народилися за часів незалежної України не знають майже нічого про існування такої держави як СРСР, його політичний та правовий устрій. І це добре з одного боку і погано з іншого. Добре це тому що вони не живуть минулими досягненнями, ностальгією та брехливою пропагандою про велич Радянського союзу і його досягнень. А погано це тому, що нація яка не знає своєї історії не має майбутнього — Максим Рильський…

Починаймо з невеликого екскурсу до Радянського союзу: в цій країні найважливішим було завдання партії і її отців засновників. Тому багато подій намагалися присвятити до певних дат — дні народження вождів, річницю революції й т.і. Певна річ, економіка була не ринкова, а планова. Плани були 5-річні, річні, квартальні та звісно ж місячні… Саме з цього і починається наша подорож до зони відчуження.

Передумови Чорнобильської катастрофи та створення зони відчуження

На кінець квітня 1986 року, на Чорнобильській АЕС була запланована зупинка 4-го реактора. Для планового обслуговування і проведення ряду безпекових випробувань. Це мало відбуватися 25 квітня, і денна зміна операторів енергоблока готувалася до цього. Але в день провести планові робити з випробувань не вдалося: за одною з версій через вимогу чиновників обленерго не знижувати потужність реактора. Причина такою вимоги банальна — кінець місяця, підприємства працюють на повну потужність і потрібно виконувати план. Керівництво АЕС, не бажаючи “сваритися” з партійними функціонерами, переносить початок запланованих випробувань на нічну зміну… І дало початок ланцюгу фатальних помилок і подій, які призвели до Чорнобильської катастрофи.

Події 26 квітня 1986 року.

За умовами випробування повинно було проводитися на зниженій потужності реактора, і він цілий день 25 квітня працював на половині потужності. Яку потрібно було знизити до 700 Мвт. Під час зниження потужності до запланованої, відбулося некероване падіння до 30 Мвт., робота реактора на такій потужності призводить до отруєння активної зони Ксеноном-135. І проведення подальшого випробування мало б бути припинене, але не в радянському союзі — де наказ керівництва і відмова його виконання призводили до жахливих наслідків.

Отже, випробування безпеки було продовжено і призвело до двох вибухів на 4-му реакторі ЧАЕС, викиду радіоактивних речовин, ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137 та сторцію-90.

Сталася катастрофа, яка вважається найбільшою за історію використання ядерних електростанцій. За однією з версій, саме вона стала причиною розпаду СРСР. 

Не будемо розглядати питання провини персоналу в аварії на ЧАЕС, залишимо це питання для дослідників і фахівці з ядерної фізики. Офіційна версія розслідування КДБ СРСР та суду після катастрофи — провина персоналу. У своїй книзі А.С. Дятлов (один з основних винуватців аварії за версією слідства) “Чернобыль. Как это было” пише: “Нет у нас других причин возникновения аварий, кроме разгильдяйства и неграмотности обслуживающих людей. Даже если бы комиссии сделали заключение, соответствующее действительности (ведь можем мы это предположить), то его бы зарыли из “политических” соображений и обнародовали то, что и было объявлено. Нет, другого быть и не могло.” Висновки комісії МАГАТЕ, були переглянуті у 1993 році, і підтверджують “більшість дій персоналу, які раніше вважалися порушенням, насправді відповідали прийнятим в той час правилам або не спричинили жодного впливу на розвиток аварії”.

 Наслідки Чорнобильської катастрофи. Зона відчуження.

 Протягом декількох днів після аварії керівництво СРСР приховувало масштаби катастрофи, та не дозволяло провести масштабну евакуацію із зони трагедії. Але забруднення атмосфери радіоактивними речовинами було помічено у Швеції, на АЕС що знаходиться на відстані понад 1100 км від Чорнобиля, під час радіоактивного контролю працівників. На їх одязі було знайдено радіоактивні елементи. 

І хоча вважається що понад 60 % радіоактивних речовин осіло на території сучасної Білорусії, постраждали дуже багато країн: Україна, Болгарія, Греція, Румунія, Литва, Естонія, Латвія…

Після повідомлення зі станції Форсмарк, та міжнародного розголосу в СРСР визнали що сталася катастрофа, але продовжували приховувати інформацію від населення, і навіть демонстрація запланована на 1 травня в Києві відбулася. Хоча радіаційний фон перевищував норму в сотні разів (в межах від 400 до 2500 мкР/год, за середньої норми 15 мкР/год).

Евакуація м. Прип’ять, розташованого в декількох кілометрах в ЧАЕС, була проведена лише 27 квітня, на вимогу уряду СРСР та ЦК КПРС. Евакуація населення тривала до 6 травня, і небезпечною була визнана 30 кілометрова зона. Хоча забрудненню піддалася територія понад 220 тис. км². 

До 2000 року, ЧАЕС продовжувала працювати, а саме 1/2 та 3 енергоблоки, будівництво наступних (всього на АЕС мало бути побудовано 12 енергоблоків) зупинено. 4-й реактор поховано під захисним саркофагом в 1987 році, а у 2019 році введено в експлуатацію наступний об’єкт захисту, який забезпечить безпеку до 2120 року.

Територія в радіусі 30 км. Навколо станції є нежилою і вважається зоною відчуження. І станом на сьогодні навколо існує декілька периметрів що охороняють: безпосередньо навколо ЧАЕС, 10 км. зона та безпосередньо 30 км.

Поїздка до зони відчуження

Сьогодні Чорнобильська АЕС та м. Прип’ять є не тільки нагадуванням про катастрофу, але й туристичним об’єктом, який відвідують сотні відчайдухів щорічно. Існують як легальні методи потрапити до зони відчуження, так і нелегальні. Ми наполегливо радимо вам скористатися тільки послугами офіційних компаній і гідів, в разі рішення про відвідини ЧАЕС. 

Ви можете придбати тур як на один день, так і на декілька. В рамках такого туру ви отримаєте офіційний дозвіл на відвідини зони, та пройдете всі необхідні безпекові процедури.

В рамках туру відвідаєте “рудий ліс” між ЧАЕС та м. Прип’ять. Здійсните пішу прогулянку містом Прип’ять: парк атракціонів, ДК “Енергетик”, аби самому оцінити й усвідомити масштаб катастрофи 1986 року.

Подорож до зони відчуження звісно оцінять фанати комп’ютерної гри “СТАЛКЕР” відвідавши міста — де вони так багато годин вели нерівний бій з монстрами Зони.

Звісно на територію безпосередньо ЧАЕС вас не пустять, але відвідини оглядової площадки допоможуть вам отримати незабутні враження від об’єктів “Укриття” (саркофаг) та нового Конфайнменту (арка).

В теплу пору року ви зможете погодувати сомів, яких напевно ви вже не раз бачили в роликах на YuoTybe.

Оцінити монументальність ЗГРЛС “Дуга” у військовому містечку та відвідати відчайдухів, що самовільно заселилися в зоні відчуження в с. Паришів.

І звісно ж якщо ви придбаєте 2-х денний тур, то увечері на вас буде очікувати смачна вечеря (продукти тільки привізні), приємна компанія в готелі та спілкування з байками від працівників Зони…

Перед тим як купувати тур до зони відчуження, усвідомте: дія радіації на різних людей може суттєво відрізнятися і до кінця не вивчена. Тому не слід повторювати помилки пані Марії Склодовської-Кюрі — яка стала жертвою свого ж відкриття.

Подивитися коротку відео екскурсію можна тут, або на нашому каналі Wadrivets!

Приємних Вам вражень та цікавих подорожей!